Запали свічку пам’яті до Дня пам’яті жертв голодоморів

Як відомо з новітньої історії нашої країни, одразу три голодомори пережила Україна за першу половину ХХ століття – 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 років. Наймасштабніший серед них – Голодомор 1932-1933 років. Створений штучно сталінським режимом, він мав на меті знищити українську ідентичність, перетворити українців на частину сірої, без історичного минулого та майбутнього маси.

В той час, як українці вмирали голодною смертю, сталінський режим виконував п’ятирічки зі збору зерна та іншого збіжжя. За рахунок життів простих українців держава та її вище керівництво самостверджувалися у світі високої політики.

Лише дивом можна назвати той факт, що українці вижили в цьому жахітті. Адже тодішня комуністична верхівка та правоохоронна система чинили справжні звірства аби лишити українські родини без засобів для існування, обрікаючи їх усіх: і дорослих, і дітей - на вірну смерть.

Пізніше практично весь світ визнає дії тодішньої влади нечуваними. «Закон трьох колосків», «продовольчі загони», вивезення трупів цілими підводами... Люди вимирали селами. Середня тривалість життя українців становила 7,3 роки (чоловіки) та 10,9 років (жінки). За короткий період в часі (з кінця літа 1932 по весну 1933 років) загинуло за різними оцінками до 10 мільйонів людей.

Вознесенськ ця трагедія також не оминула. Наші дідусі, бабусі, прадіди й прабабусі пам’ятають ту жахливу зиму. Але українці витримали випробування, не скорилися, не стали на коліна. Ми завжди пам’ятатимемо той урок «братерської любові». Дорогі вознесенці, зараз ми маємо шанс відбудувати свою власну державу, об’єднаймося заради кращого українського майбутнього, запалимо усією громадою свічку пам’яті о 16 годині 24 листопада в пам’ять про тих, хто на найродючішій землі світу вмер від голодної смерті. А нам усім не дай, Боже, жити в такі часи, коли діти вмирають від голоду. Здоров’я нам, миру та благополуччя.

Міський голова

Віталій Луков