Питання праці
Реєстр галузевих, територіальних угод, колективних договорів, змін і доповнень до них зареєстрованих в Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради станом на 01.10.2021 року.
Реєстр галузевих, територіальних угод, колективних договорів, змін і доповнень до них зареєстрованих в Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради з початку 2020 року станом на 01.06.2021
Реєстр галузевих, територіальних угод, колективних договорів, змін і доповнень до них зареєстрованих в Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради з початку 2020 року станом на 01.04.2021
Реєстр галузевих, територіальних угод, колективних договорів, змін і доповнень до них зареєстрованих в Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради з початку 2020 року станом на 01.11.2020
Реєстр галузевих, територіальних угод, колективних договорів, змін і доповнень до них зареєстрованих в Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради з початку 2020 року станом на 01.09.2020
Реєстр галузевих, територіальних угод, колективних договорів, змін і доповнень до них зареєстрованих в Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради з початку 2020 року
Реєстр галузевих, територіальних угод, колективних договорів, змін і доповнень до них зареєстрованих в Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради станом за 2020 рік
Реєстр галузевих, територіальних угод, колективних договорів, змін і доповнень до них зареєстрованих в Управління соціального захисту населення Вознесенської міської ради станом на 01.05.2021
Застосування змін у законодавстві з оплати праці
Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено у 2020 році міні-мальну заробітну плату:
у місячному розмірі: з 1 січня - 4723,00 гривні;
у погодинному розмірі: з 1 січня - 28,31 гривня.
Відтак, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2189 гривень.
Якщо ж заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, то їм необхідно провести доплату до рівня мінімальної, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати.
Відповідно до частини 2 статті 3-1 Закону України «Про оплату праці», при обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових і ювілейних дат.
Якщо нарахована заробітна плата працівника, який виконав місячну норму праці, є нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати 3 723 грн., роботодавець зобов’язаний провести доплату до рівня мінімальної заробітної плати, яка виплачується щомісячно одночасно з виплатою заробітної плати. При цьому, розмір заробітної плати за першу половину місяця відповідно до вимог частини другої статті 115 КЗпП України має становити не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника, а не розміру мінімальної заробітної плати.
Фізичні особи, які використовують найману працю, умови про режим роботи працівника зазначають у тексті трудового договору. Не визначення режиму виконання працівником роботи створює умови для порушення його права на дотримання роботодавцем вимог законодавства про робочий час та час відпочинку, і для фактичного залучення працівника до виконання ним роботи повний робочий час, та виплати заробітної плати, без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків.
Легалізація зайнятості населення
Забезпечення легальної зайнятості населення та недопущення використання роботодавцями найманої праці без належного оформлення трудових відносин увійшли до заходів міської Програми зайнятості населення міста Вознесенська на період з 2018 по 2020 роки.
Для забезпечення виконання заходів Програм зайнятості населення створені та діють міські робочі групи з легалізації зайнятості. У їх складі працюють фахівці Управління соціального захисту населення, фінансового управління, податкової служби, центру зайнятості, Пенсійного фонду. Робочі групи обстежують суб’єкти господарської діяльності з питань дотримання норм чинного законодавства щодо використання праці найманих працівників, оформлення підприємницької діяльності, сплати податків та обов’язкових платежів.
Основа соціальної захищеності працівника – офіційне укладання трудових відносин, виплата належної працівникові суми заробітної плати відповідно до чинного законодавства.
Необхідно пам’ятати: ухиляючись від офіційного укладання трудових відносин, виплачуючи заробітну плату «у конвертах» роботодавець фактично позбавляє права працівника на:
- захист своїх трудових прав (отримання оплачуваної відпустки; дотримання нормальної тривалості робочого часу; оплату роботи у святкові та неробочі дні у подвійному розмірі; оплату роботи у нічний час; компенсацій за роботу у шкідливих умовах праці);
- отримання допомоги при травмуванні у разі нещасного випадку на виробництві;
- оплату лікарняних листів;
- отримання допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу;
- отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям;
- отримання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива;
- отримання гідної пенсії.
Таким чином наслідки нелегалізованої заробітної плати та зайнятості працівник відчуватиме і під час виконання робіт, недоотримуючи певну частину свого заробітку, і у майбутньому у разі настання скрутних життєвих обставини, безробіття, непрацездатності, настання пенсійного віку.
КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР – ЗАПОРУКА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКА
Колективний договір є локальним нормативним актом, який у відповідності з чинним законодавством України регулює на підприємствах, в організаціях та установах усіх форм власності виробничі, трудові та соціально-економічні відносини, забезпечує соціально-правовий захист працівників, узгоджує інтереси працівників та власника або уповноваженого ним органу.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Кодексу законів про працю в Україні і ст.2 Закону України “Про колективні договори та угоди” колективний договір необхідно укладати на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності та господарювання, які використовують найману працю та мають права юридичної особи. Для юридичних осіб, що використовують найману працю, укладання колективного договору є обов’язковим.
З метою правової захищеності найманих працівників, зокрема тих які працюють у фізичних осіб, та спрощення системи укладання трудових відносин, наказом Міністерства соціальної політики України від 08.06.01 № 260 затверджено форму трудового договору між працівником і фізичною особою та порядок реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою.
Відповідно до встановленого порядку трудовий договір повинен бути зареєстрований фізичною особою у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівників до роботи.
Розмір заробітної плати визначається за згодою сторін, але не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.
Заробітна плата підлягає оподаткуванню в порядку, визначеному законодавством про прибутковий податок громадян. Працівники, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню. Сплата страхових внесків провадиться у розмірах і порядку, визначених законодавством.
Поліпшення стану нормування праці на підприємствах міста
Норми праці норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці. Норми праці підлягають обов”язковій заміні новими в в міру проведення атестації і раціоналізації робочих місць, впровадження нової техніки, технології та організаційно-технічних заходів, які забезпечують зростання продуктивності праці. (ст.85 КЗпПУ).
Запровадження, заміна і перегляд норм праці провадиться власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом. Власник або уповноважений ним орган повинен роз’яснити працівникам причини перегляду норм праці, а також умови, за яких мають застосовуватися нові норми. Про запровадження нових і зміну чинних норм праці власник або уповноважений ним орган повідомляє працівників не пізніш як за один місяць до запровадження (ст.86 КЗпПУ).
При почасовій оплаті праці працівникам встановлюються нормовані завдання. Для виконання окремих функцій та обсягів робіт може бути встановлено норми обслуговування або норми чисельності працівників (ст.92 КЗпПУ). Нормовані виробничі завдання – це встановлений обсяг роботи, який працівника чи група працівників (наприклад, бригада) мають виконувати за робочу зміну, робочий місяць, за іншу одиницю робочого часу при почасовій оплаті праці.
Охорона праці
- На кого поширюється дія Закону України «Про охорону праці»?
На всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю та на всіх працюючих.
- Які обов’язки роботодавця по питанням охорони праці?
Роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог, інформує працівника під розписку про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки їх впливу на здоров’я.
- Хто та як проводить громадський контроль з питань охорони праці?
Адміністративно-громадський багатоступеневий контроль є однією з найкращих форм контролю за станом охорони праці, але можливість його ефективного функціонування обумовлена наявністю співробітництва та взаєморозуміння між роботодавцем і профспілками підприємства. Цей контроль проводиться на кількох (як правило - трьох) рівнях.
Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров’ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах чи виробництвах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров’ю працівників.
Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об’єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.
У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.
ПІЛЬГИ ТА КОМПЕНСАЦІЇ ЗА НЕСПРИЯТЛИВІ УМОВИ ПРАЦІ
Згідно зі ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” пенсії за віком на пільгових умовах призначаються працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах з шкідливими та важкими, особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, за Списком № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.03, і за результатами атестації робочих місць.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці. Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, установі та організації в терміни, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п’ять років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
За Списком №1 з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці:
- чоловіки – після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах;
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються з уменшенням віку, передбаченого статтею 12 зазначеного Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяця – жінкам.
За Списком №2 із шкідливими і важкими умовами праці:
- чоловіки – після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими та важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються з уменшенням віку, передбаченого статтею 12 зазначеного Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи – жінкам.
Порядок надання додаткових відпусток за роботу в шкідливих і важких умовах праці
Законом України “Про відпустки” ст.7 встановлено, що щорічна додаткова відпустка за роботу в шкідливих і важких умовах праці надається працівникам за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1290 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.03 №679 із змінами за постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.04 №1674 ) і за результатами атестації робочих місць.
Порядок надання доплат до тарифної ставки (окладу) за роботу в шкідливих і важких умовах праці
Порядок доплат за роботу в шкідливих і важких умовах праці і методику розрахунків конкретних їх розмірів установлено постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС “Про затвердження Типового положення про оцінку умов праці на робочих місцях і порядок застосування галузевих переліків робіт, за якими можуть установлюватися доплати робітникам за умови праці” від 03.10.86 №387/22-78.
Доплати за умови праці встановлюють на робочих місцях, на яких виконуються роботи, передбачені галузевим переліком робіт, у відсотках до тарифної ставки (окладу): на роботах у шкідливих і важких умовах праці – 4 ,8, 12, а на роботах в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці – 16, 20, 24%. і за результатами атестації робочих місць.
Порядок встановлення скороченої тривалості робочого тижня за роботу в шкідливих умовах праці
Скорочена тривалість робочого тижня встановлюється працівникам, які працюють в шкідливих умовах праці, передбачених в Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.02 №163 і за результатами атестації робочих місць.
Літо для неповнолітніх: якщо робота – то з пільгами!Кодекс законів про працю України містить окрему главу, яка регламентує права неповнолітніх у трудових правовідносинах та їх особливості. Зокрема в статті_187 КЗпП України зазначено: «Неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України».
Мінімальний вік для прийому на роботу становить 16 років. Діти у віці до 15 років можуть бути працевлаштовані за згодою батьків. Учні середніх шкіл або професійно-технічних училищ можуть виконувати легку роботу у віці 14 років за згодою батьків, за умови, що робота не заважає і не завдає шкоди здоров'ю. Діти повинні бути прийняті на роботу лише після попереднього медичного огляду.
Неповнолітніх працівників роботодавці не мають права залучати до виконання важкої роботи зі шкідливими та небезпечними умовами праці, до роботи в нічний час, у вихідні дні, а також до підземних робіт, до надурочних робіт, підіймання і переміщення предметів, маса яких перевищує встановлені граничні норми ваги. Зокрема, до роботи, що потребує підіймання та переміщення важких речей, допускаються підлітки, які не мають медичних протипоказань, що засвідчено відповідним лікарським свідоцтвом. До тривалої роботи по підійманню та переміщенню важких речей підлітки до 15 років не допускаються. Загальна тривалість робочого часу підлітків не повинна перевищувати 24 год. на тиждень для підлітків 14 - 15 років та 36 год. — для підлітків 16 — 17 років. Обов’язковим повинен бути рівномірний розподіл тижневого робочого часу за днями п’яти- або шестиденного робочого тижня. Робота підлітків з вантажами не повинна становити більше 1/3 робочого часу.
Звичайно, для роботодавця, при виконанні усіх вимог чинного законодавства, підлітки навряд чи можуть бути привабливою робочою силою - надто багато пільг та обмежень у застосуванні їх праці. Саме тому, неповнолітнім бажано завчасно потурбуватися про свою правову захищеність - укласти з роботодавцем при прийнятті на роботу трудовий договір у письмовій формі (п. 5 ч. 1 ст. 24 КЗпП), в якому були б обумовлені місце роботи, трудова функція, яку має виконувати працівник, розмір та терміни видачі заробітної плати, режим праці та відпочинку. За таких умов жоден роботодавець не зможе безкарно використати неповнолітню особу як дешеву (чи, взагалі, безкоштовну) робочу силу.