У Вознесенську наставництву над дітьми в інтернатних закладах – бути!
15 червня в міськвиконкомі відбувся семінар - зустріч з Оленою Шульгою – керівником науково-методичного відділу ГО «Світанок мрій» та Павло Шульгою - експертом офісу Уповноваженого Президента України з прав дитини Миколи Кулеби в Миколаївській області на тему: «Як одна людина може змінити життя дитини-сироти», спрямований на популяризацію сімейних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Це чарівне подружжя вже вдруге завітало до нашого міста. Познайомившись з ними на початку травня під час проведення тренінгу для прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу "Діти, що перенесли травму, сім'ї, що приносять зцілення", стало зрозумілим, що саме такої професійної підтримки і не вистачає людям, які допомагають сиротам у нашому місті, тому що не часто зустрінеш людей, які не лише теоретичні професіонали, а й самі практикують те, про що розповідають, адже Олена та Павло є ще й мудрими, люблячими, досвідченими батьками 8-ми дітей, 7 з яких - прийомні.
В семінарі взяли участь міський голова Луков В.Д., заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Путій Ю.В., заступник голови Вознесенської райдержадміністрації Козуб О.О. Також в залі були присутні представники соціальних служб як міста, так і району, представники інтернатних закладів та громадських організацій, а також небайдужі до долі сиріт вознесенці.
Розпочинаючи зустріч, Луков В.Д. зазначив, що питання соціалізації та забезпечення нормального життя для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є дуже важливим для всієї держави і для м. Вознесенська зокрема.
Віталій Дмитрович наголосив, що питання соціального захисту дітей перебувають на його особливому контролі. Місто активно бере участь у всіх проектах, які покликані покращити становище дітей. Тому не дивно, що в цьому році серед всіх адміністративних одиниць Миколаївської області саме в м.Вознесенську будуть будувати дитячий будинок сімейного типу (зараз триває процедура виділення земельної ділянки під будівництво), та ще один такий будинок буде придбано, що дасть можливість всім дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування м.Вознесенська виховуватися в родині.
В свою чергу Павло Шульга наголосив на важливості підтримки обездолених дітей та розповів про впровадження наставництва над дітьми, які виховуються в інтернатних закладах, висловивши надію, що це починання дасть змогу дітям, які проживають в інтернатах м. Вознесенська, бути більш впевненими у житті та адаптуватися до самостійного життя.
Далі учасники заходу мали змогу ознайомитись із презентацією проекту наставництва, обговорити можливості, переваги та ризики впровадження його, висловити власні думки з цього приводу, поставити запитання виступаючим.
А під час обговорення було з’ясовано, що сам міський голова вже близько 15 років є наставником юнака, який своє дитинство провів в інтернаті, про що особливо не розголошував, оскільки вважає це не заслугою, а обов’язком кожної зрілої людини допомогти дитині, яка цього гостро потребує.
«Піклуватись про Вадима, я розпочав не сам, а разом з Оксаною Величко, яка на той час працювала у Вознесенській загальноосвітній школі-інтернат. Спостерігаючи за тим, як наполегливо хлопчина вчиться, навіть в той час, коли його однолітки відпочивають чи займаються особистими справами, вона запропонувала мені допомогти йому зі вступом до престижного навчального закладу про який так мріяв Вадим», - розповідає Віталій Дмитрович. З цього все і почалося… Спочатку разом пройшли всі етапи вступу до Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Тривожні переживання при очікуванні результатів іспитів…і ось воно довгоочікуване «я – ліцеїст». Потім було навчання в Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного з подальшим влаштуванням на службу до 79-ої окремої десантно-штурмової бригади. І коли розпочались військові дії на сході України, Вадим не роздумуючи пішов на передову та не зважаючи на ще доволі юний вік, став командиром батареї. А вже невдовзі за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, молодого капітана було нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеню. І весь цей час його підтримкою та опорою була родина Лукових, які спільно з Оксаною Величко стали хрещеними батьками для Вадима. Саме тоді, юнак почав розуміти, що саме стоїть за словами «родина», «сім’я». У нього з’явились не лише названі батьки, а й братик та сестрички і навіть бабуся (мати Оксани), з якою до сьогоднішнього часу у юнака пов’язані найкращі спогади. Молодий капітан і зараз часто приїжджає до Вознесенська, вже зі своєю чарівною дружиною та маленькою донькою, яку, до речі, як і доньку його хрещеного також звуть Лізою. Тепер в їх великій, дружній родині дві Єлизавети – одна Віталіївна, інша Вадимівна…
І виникає питання: чи було б життя хлопчика – сироти таким успішним, коли б поряд не було дорослих людей, які б всіляко підтримувала його та давали почуття захищеності?
Підводячи підсумки, Павло Шульга наголосив: «Найважливіше в наставництві – це постійність. Не може бути такого, що набридло, чи поганий настрій, і я не піду. Бо дитина чекає, а її інтереси – понад усе. Вона отримала серйозну травму, яку витримає не кожен дорослий, і завдання наставника – допомогти їй це пережити».
А після завершення зустрічі, для більш детальних консультацій, в залі залишились люди, які виявили бажання стати наставниками і, навіть, прийомними батьками.
Отже, наставництву в Вознесенську бути! І щиро віриться в те, що невдовзі в місті для кожної дитини-сироти, чи дитини, позбавленої батьківської опіки, знайдуться гарні люди, які своєю любов’ю заповнять всю порожнечу в їх душах.
Вознесенський міський центр
соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді
міської ради
