29 січня: День пам’яті героїв Крут
Відзначається щорічно в день, коли біля селища Крути в 1918 р. відбувся бій між більшовицькою армією та загоном київських студентів і бійців вільного козацтва. В Україні офіційно цю дату почали відзначати після підписання Президентом України Указу «Про вшанування пам’яті Героїв Крут» № 15/2007 від 15.01.2007 р.
Надзвичайно трагічна подія в українській історії – бій під Крутами, який набув для українського народу символічного значення, став легендою, прикладом героїзму і жертовності молодого покоління в боротьбі за незалежну Україну.
Загроза подальшого просування більшовиків на Київ підштовхнула українську патріотичну молодь до поповнення армійських лав. На початку січня 1918 р. відбувалося формування Студентського куреня ім. Січових Стрільців одночасно зі створенням Гайдамацького коша Слобідської України. До куреня вступали студенти Київського університету Святого Володимира, Українського народного університету, гімназисти старших класів 2-ї української гімназії Кирила і Мефодія, курсанти юнацької школи, а під час бою під Крутами – 80 добровольців із підрозділів Вільного козацтва з Ніжина. Дві сотні юнаків очолив студент Українського народного університету – Андрій Омельченко.
Юнаки 25–27 січня героїчно обороняли вузлову станцію Бахмач, проте А. Гончаренко наказав відступити до залізничної станції Крути. Цьому посприяли сумніви сотника щодо двох тисяч робітників Бахмача, прихильних до більшовиків. Ранком 29 січня 1918 р. розпочався бій під Крутами. Він тривав 5 годин, упродовж яких українці відбили кілька атак. На допомогу Ремньову почали надходити інші загони Муравйова, що дозволило обійти позиції захисників з лівого флангу. Небезпека оточення українців спонукала їх до відходу до Києва. Забравши вбитих і поранених, більшості вдалося відступити на потязі. Більшовики продовжували наступ на Київ, але українці заздалегідь розібрали залізницю ще в Крутах.
При відступі у сутінках хлопці втратили орієнтир та знову вийшли на станцію Крути, захоплену червоногвардійцями. Червоний командир Є.Попов, розлючений втратами радянських військ, наказав знищити полонених.
29 січня ми вшановуємо самовідданий подвиг юних патріотів, котрі в цей день 1918 року пішли, сповнені молодечого запалу, віри в перемогу, на захист своєї держави і майже всі загинули у битві.
Ця героїчна й водночас трагічна подія знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку – боронити її. «Понад все вони любили свій коханий край», – писав Павло Тичина. Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих людей, найкращих представників українського студентства.
Крути – героїчна мить на сторінках історії українського державотворення. Факел героїзму, запалений студентами 29 січня 1918 року під Крутами й далі горить і буде горіти в серцях майбутніх поколінь.
Надзвичайно трагічна подія в українській історії – бій під Крутами, який набув для українського народу символічного значення, став легендою, прикладом героїзму і жертовності молодого покоління в боротьбі за незалежну Україну.
Загроза подальшого просування більшовиків на Київ підштовхнула українську патріотичну молодь до поповнення армійських лав. На початку січня 1918 р. відбувалося формування Студентського куреня ім. Січових Стрільців одночасно зі створенням Гайдамацького коша Слобідської України. До куреня вступали студенти Київського університету Святого Володимира, Українського народного університету, гімназисти старших класів 2-ї української гімназії Кирила і Мефодія, курсанти юнацької школи, а під час бою під Крутами – 80 добровольців із підрозділів Вільного козацтва з Ніжина. Дві сотні юнаків очолив студент Українського народного університету – Андрій Омельченко.
Юнаки 25–27 січня героїчно обороняли вузлову станцію Бахмач, проте А. Гончаренко наказав відступити до залізничної станції Крути. Цьому посприяли сумніви сотника щодо двох тисяч робітників Бахмача, прихильних до більшовиків. Ранком 29 січня 1918 р. розпочався бій під Крутами. Він тривав 5 годин, упродовж яких українці відбили кілька атак. На допомогу Ремньову почали надходити інші загони Муравйова, що дозволило обійти позиції захисників з лівого флангу. Небезпека оточення українців спонукала їх до відходу до Києва. Забравши вбитих і поранених, більшості вдалося відступити на потязі. Більшовики продовжували наступ на Київ, але українці заздалегідь розібрали залізницю ще в Крутах.
При відступі у сутінках хлопці втратили орієнтир та знову вийшли на станцію Крути, захоплену червоногвардійцями. Червоний командир Є.Попов, розлючений втратами радянських військ, наказав знищити полонених.
29 січня ми вшановуємо самовідданий подвиг юних патріотів, котрі в цей день 1918 року пішли, сповнені молодечого запалу, віри в перемогу, на захист своєї держави і майже всі загинули у битві.
Ця героїчна й водночас трагічна подія знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку – боронити її. «Понад все вони любили свій коханий край», – писав Павло Тичина. Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих людей, найкращих представників українського студентства.
Крути – героїчна мить на сторінках історії українського державотворення. Факел героїзму, запалений студентами 29 січня 1918 року під Крутами й далі горить і буде горіти в серцях майбутніх поколінь.
КЗ «Бібліотечна мережа м. Вознесенська»
Дата публікації: 29.01.2020
0
474