14 жовтня –День захисника України та День Українського Козацтва
14 жовтня українці святкують одразу три свята. Перше – Свято Покрови Божої Матері, друге – День українського козацтва, третє свято, дуже молоде – День захисника України. Тож на Покрову українці згадають не лише козацький подвиг, а й усіх, хто покликаний захищати свою Батьківщину. Усі ці свята дуже взаємопов’язані й виникали послідовно.
День Покрови обрали не даремно. Традиційно саме в це православне свято українці вшановували та славили воїнів-захисників. І така традиція бере початок ще з часів Київської Русі. Для козаків Покрова була заступницею. Оберігає Пресвята Богородиця й нинішніх воїнів. Як відомо, в українській традиції Покрова тісно пов’язується із ідеями захисту від ворогів: згідно літописів князь Ярослав Мудрий віддав Київ і всю Русь під покров Божої Матері. Тому велика кількість православних церков, побудованих в княжі і козацькі часи присвячувалися цьому святу. Церква Покрови Пресвятої Богородиці була головною на Запорізькій Січі, а 14 жовтня одним з найважливіших днів для козаків – тоді вони проводили свої ради, на яких вибирали нового гетьмана або кошового отамана та визначалися з подальшими військовими планами.
Цікаво, що козаки настільки глибоко й щиро шанували образ Покрови Божої Матері, вірили у її силу й урочисто святкували цей день, що у народі закріпилася й друга назва свята – Козацька Покрова.
Певно, не знайдеться в Україні людини, яка б не знала про козаків. Про них складено безліч творів, книжок і фільмів. Про козацький рід співається й у нашому державному гімні. Образ сміливого парубка, котрий захищає честь та волю нашого народу, міцно закарбувався у пам’яті поколінь. Тож, козак в українській культурі – звитяжний воїн, озброєний захисник Вітчизни, що боронить віру, гідність та звичаї усього нашого народу.
Унікальність історії нашого народу полягає в тому, що в козаччині виявлявся потяг до волі наших предків. І сьогодні багато хто з нас має козацькі прізвища, що ніби доводить причетність кожного до нашої історії.
Регулярні напади на українські землі кримських татар й турків, примушували українців боронити території. Якби наші предки не вигадали якогось дієвого способу оборони, цілком ймовірно. що український народ стерли б з лиця землі. Тож такою силою й стали козаки, які захищали не лише Україну, а й Польщу, Молдову, Угорщину й Австрію від загарбників. Козацтво ширилося й розросталося, а постійна небезпека та ймовірність раптових військових дій дуже загартувала й без того міцних воїнів.
Отже, знаємо, що перший потужний спалах відродження власної державності припав на Козацьку добу. Друга спроба вибороти незалежність українського народу й держави здійснювалася у тяжкі 1917-1920 роки.
Третя – уже в наш час – під час розпаду радянської імперії, коли прокинувся волелюбний інтерес до власної історії й генетичної пам'яті.
Четверта хвиля цього інтересу, – напевно, сьогоднішня. Адже, з 2015 року 14 жовтня є державним святом і неробочим днем – Днем захисника України.
Тож, 14 жовтня - свято мужніх оборонців та визволителів нашої рідної землі, для яких поняття – честь, гідність, сила, витримка і відповідальність – не просто слова.
Впродовж останніх років наші земляки, беручи участь у бойових діях на Сході України, виявляють глибокий патріотизм, стійкість, витримку й відповідальність, роблять усе можливе для захисту наших громадян, відстоюють територіальну цілісність нашої держави.
Найцінніше, що є в нашому житті – це мир, спокій і стабільність. Саме під захистом українських військових, завдяки самовідданості наших бійців, ми- вознесенці спокійно живемо у своїх домівках, трудимося на своїй землі під мирним небом. Кожної миті ми повинні пам’ятати про це, усвідомлювати, що саме наші воїни виборюють для свого народу мирне майбутнє.
Схиляємо голови перед подвигом захисників, і в цей день всі ми підносимо щиру молитву Пресвятій Богородиці, щоб взяла під своє покровительство усіх наших бійців, аби кожен воїн повернувся живим до своєї родини.
Бажаємо нашим героям міцного здоров'я, добра і щастя, сили і незламної віри у перемогу. І щоб у нашій Україні запанував довгоочікуваний мир!
Бібліотека №1,
Центр місцевого краєзнавства
КЗ «Бібліотечна мережа
м. Вознесенська»