Свято-Михайлівський Пелагеївський жіночий монастир

Не багато знайдеться в Україні храмів, де з такою силою відчувається вплив на людину  Божественної землі.  Саме такою визначною пам’яткою на Миколаївщині  є Свято-Михайлівський (Пелагеївський) жіночий монастир у селі Пелагеївка Новобузького району. У Пелагеївському монастирі,  як у істинно святих місцях, трапляються справжні дива.

Понад сто років він височіє над річкою Інгул і розташувався серед степу та первозданної природи. Саме це місце обрав у 60-і роки ХІХ століття купець першої гільдії Сидір Дурилін, аби влаштуватися тут разом із своєю молодою дружиною Пелагеєю. Для слабкого здоров’я жінки вкрай потрібними були цілюще степове повітря, затишок та спокій. Іменем дружини назвав Сидір село, а після її смерті – храм. З того часу історія Дуриліних нерозривно пов’язана з приінгульським краєм. Виконавши духовний заповіт батька, заклали церкву брати Андрій та Михайло Дуриліни в пам’ять про трагічну долю своєї матері Пелагеї.

Храм, з червоної цегли, заввишки 47 метрів, увінчали 12 позолоченими банями, в хрести вмонтували вузькі смужки гранованих дзеркал, щоб виблискували на багато верст навкруги.  Хрести зроблені так, що сонце, коли сходить та заходить, виблискує на них всіма кольорами райдуги.

Пелагеївську церкву відкрили 19 серпня 1904 року. За радянських часів церква довго стояла порожньою. Зараз це жіночий монастир, і живуть в ньому 20 черниць.

У господарстві є 90 га землі, сад, город, пасіка, худоба. У монастирі проводиться літній табір для вихованців недільних шкіл.

Зображення монастиря є елементом гербу та прапора Новобузького району. За красою сучасники порівнюють його з собором Василя Блаженного в Москві.