Дострокова пенсія за віком для багатодітних матерів та матерів дітей з інвалідністю
Згідно з пунктом 3 статті 115 Закону України «Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування» жінки, які народили пʼятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку мають право на призначення дострокової пенсії за
віком, – після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу.
За вибором матері або у разі її відсутності, якщо виховання пʼятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не
встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.
Жінкам, які народили пʼятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до зазначеного віку, необхідно надати документи:
– про народження дітей (дитини);
– виховання їх (її) до шестирічного віку;
– про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено
інвалідність.
У разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання пʼятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, додається: заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану (далі – ДРАЦС) про смерть, рішення суду тощо).
При призначенні пенсій жінкам – матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання пʼятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі:
– свідоцтва про народження,
– а її виховання до зазначеного віку – на підставі:
– свідоцтва про народження чи паспорта дитини.
У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.
Визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується:
– випискою з акта огляду в МСЕК;
– медичним висновком закладу охорони здоровʼя;
– посвідченням одержувача допомоги.
У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно: висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та / або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Визнання дитини тяжко хворою, якій не встановлено інвалідність, засвідчується:
– посвідченням одержувача допомоги;
– довідкою про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне
захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, виданою закладом охорони здоровʼя, форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоровʼя України від 09 березня 2021 року № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України
15 квітня 2021 року за № 510 / 36132. У разі якщо дитина визнана тяжко хворою після досягнення шестирічного віку надається медичний висновок закладу охорони здоровʼя про те, що дитина мала тяжку хворобу до досягнення нею шестирічного віку.
віком, – після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу.
За вибором матері або у разі її відсутності, якщо виховання пʼятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не
встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.
Жінкам, які народили пʼятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до зазначеного віку, необхідно надати документи:
– про народження дітей (дитини);
– виховання їх (її) до шестирічного віку;
– про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено
інвалідність.
У разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання пʼятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, додається: заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану (далі – ДРАЦС) про смерть, рішення суду тощо).
При призначенні пенсій жінкам – матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання пʼятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі:
– свідоцтва про народження,
– а її виховання до зазначеного віку – на підставі:
– свідоцтва про народження чи паспорта дитини.
У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.
Визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується:
– випискою з акта огляду в МСЕК;
– медичним висновком закладу охорони здоровʼя;
– посвідченням одержувача допомоги.
У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно: висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та / або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).
Визнання дитини тяжко хворою, якій не встановлено інвалідність, засвідчується:
– посвідченням одержувача допомоги;
– довідкою про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне
захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, виданою закладом охорони здоровʼя, форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоровʼя України від 09 березня 2021 року № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України
15 квітня 2021 року за № 510 / 36132. У разі якщо дитина визнана тяжко хворою після досягнення шестирічного віку надається медичний висновок закладу охорони здоровʼя про те, що дитина мала тяжку хворобу до досягнення нею шестирічного віку.
Дата публікації: 14.09.2026
0
46
---