Профілактика гостроінфекційних хвороб тварин (грип птиці, АЧС, сказ)

Останні 30 років епідемічна та епізоотична ситуація зі сказу в Україні є неблагополучною, адже природні вогнища сказу існують практично на всій території. Щорічно від 70 до 90 тисяч громадян звертаються за медичною допомогою з приводу покусів тварин або контакту з хворими домашніми і сільськогосподарськими тваринами.

Миколаївська область не стала винятком - кількість випадків сказу тварин останнім часом збільшилась. У чому ж небезпека для людини та як вберегтися?

Наразі сказ реєструють у 150 державах і територіях світу, на всіх континентах, окрім Антарктиди (збудник сказу нестійкий при низьких температурах).В Україні за 2024 рік зареєстровано 2 випадки сказу серед людей (Дніпропетровська та Харківська області). Останні випадки гідрофобії (сказу) у людей в Кіровоградській області зареєстровані у 2019 році (с. Ганнівка Олександрійського (Петрівського) району) та у 2014 році (с. Злинка Новоукраїнського (Маловисківського) району).

Сказ - це гостре інфекційне захворювання тварин і людей, що характеризується розвитком своєрідного енцефаліту, упроцесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку.У разі зволікання з наданням кваліфікованої медичної допомоги смерть неминуча.

Збудник сказу – вірус (Rabies virus) виділяється зі слиною зараженої тварини і передається через укус. Носіями в основному є дикі м’ясоїдні – лисиці, вовки, дрібні гризуни. У сільській місцевості саме вони заражають домашніх тварин, худобу.

Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі. Тож бажання пожаліти безпритульну тварину може обернутися лихом.

Але ймовірність отримати вірус сказу від домашньої тварини аж ніяк не дорівнює нулю. Вихованець на вільному вигулі ризикує заразитися, якщо, наприклад, поб’ється з бродячим тваринами.

Людина може заразитися сказом від інфікованої тварини не тільки через укус. Інфікування можливе і через подряпину, якщо перш ніж подряпати людину, кішка вилизувала уражену лапу і на пазурах залишилася невисохла слина, або ж якщо дозволити тварині вилизувати подряпину. Якщо у власників тварин є звичка годувати вихованців зі своїх тарілок і ложок, ризик дістати серйозні неприємності цілком реальний. Вірус сказу не відразу гине в агресивному середовищі людського шлунка, є ймовірність попадання збудника захворювання в кров. Ця можливість мала, але вона існує.

Ще один шлях проникнення вірусу - через мікротравми на ніжній шкірі повік або губ людини (якщо поцілувати тварину в ніс, якщо тварина оближе обличчя господаря). Також частки слини, що містить збудника, можуть потрапити в дихальні шляхи і в очі оточуючих при чханні і кашлі тварини.

Вірус сказу може перебувати в організмі людини і ніяк себе не проявляти від 1 до 3 місяців, алеінкубаційний період сказу може тривати від одного тижня до року залежно від низки факторів:

- місця, кількості й глибини укусів (найнебезпечніші укуси в обличчя та голову загалом, шию, пальці рук, промежину);

- кількості й активності вірусу, що потрапив у рану;

- віку постраждалого (діти вразливіші за дорослих).

У людини сказ проходить в три стадії, кожна з яких проявляється специфічними симптомами. Перша – меланхолійна, тривалість цього етапу від 24 до 80 годин, симптоми:

- запалення рани: свербіж, біль, набряк, почервоніння навколишніх тканин;

- некритичне, але постійне підвищення температури тіла до 37,5°С;

- головний біль, слабкість, втрата апетиту, нудота, блювота;

- тривожність, пригніченість, апатія або збудження, депресія;

- якщо місце укусу близько до обличчя, можливі зорові і нюхові галюцинації – це значить, що вірус атакував мозок;

- порушення сну – безсоння, кошмари, марення, прояви психічних порушень.

Друга – маніакальна, триває 2-3 дні, характеризується наступними симптомами:

- гідрофобія (хворий боїться води), справа в тому, що через спазм ковтальних м’язів він не може пити,спроби втамувати спрагу викликають спазми і блювоту;

- лицьові м’язи зводять судоми,очні яблука випинаються з очниць, зіниці розширені, погляд спрямований в одну точку,стан супроводжується прискореним пульсом і рясним потовиділенням;

- надмірне збудження, агресивність, прояв люті, виражені психічні відхилення,ці явища тимчасові,після нападу хворий повертається в адекватний стан.

Третя стадія – депресивна, тривалість близько трьох діб, на цьому етапі на перший план виходять такі симптоми:

- судоми і галюцинації пропадають, як і збудження, агресивність;

- в результаті руйнування нервових закінчень пропадає чутливість;

- поразка рухових центрів призводить до паралізації м’язів і внутрішніх органів – хворий втрачає рухову активність, зовні виглядає спокійним;

- температура небезпечно підвищується – до 42°С, артеріальний тиск критично знижується;

- зупинка дихання, параліч серця і як наслідок - смерть.

Від появи перших симптомів сказу до летального результату проходить від 3-х до 10 днів.

У разі інфікування людини показані негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути п’ять: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й і 28-й дні. Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99 % випадків. Вона ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи ослинення.

Для профілактики сказу необхідно регулярно вакцинувати свійських тварин, уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами. Щеплення від сказу своїх домашніх тварин можна зробити в лікарнях ветеринарної медицини області.

Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підійти.

Вірус сказу не одразу проникає в організм, деякий час він залишається в місці ураження (укусу). Якщо негайно обробити рану, то ризик захворіти значно зменшиться.

При отриманні укусу або глибокої подряпини від тварини, особливо вуличної, слід негайно промити рану з милом. Воно не повинно містити ароматизаторів і барвників. Ідеальний вибір – господарське мило. У лужному середовищі вірус сказу втрачає свою активність.

Для даної процедури слід приготувати мильний розчин, сильний струмінь якого направити безпосередньо на ушкоджене місце. Це можна зробити за допомогою спринцівки або шприца без голки. Можна промити рану спиртом і обробити її антисептиком. Після ретельного промивання рану потрібно накрити стерильним марлевим тампоном і забинтувати не надто туго. Не рекомендується затягувати місце укусу.

Наступний обов’язковий крок – звернення до травмпункту. Пацієнту оброблять рану, він отримає протиправцеву сироватку. Також йому призначать профілактику вакциною від сказу. Цих заходів цілком достатньо для попередження розвитку небезпечного захворювання. Протипоказів до екстреної вакцинації проти сказу немає! Вчасне введення вакцини надзвичайно важливе, адже лікування сказу не існує.

Важливо! Не варто легковажно ставитися до травм, які були отримані від домашньої, навіть своєї власної тварини.

Сказ неможливо вилікувати, його можна тільки попередити. Після укусу поки вірус не поширився по організму укушена людина має кілька днів, щоб отримати профілактичний курс вакцини. Вірус можна зупинити, головне – не зволікати!