Герой України Віталій Литвин став амбасадором Українського ветеранського фонду
До амбсадорів Українського ветеранського фонду долучився Герой України Віталій Литвин. Військовий переконаний, що командир повинен допомагати своїм бійцям і після їхнього звільнення зі служби.
“У мене, як командира, колишніх підлеглих немає. Я з усіма підтримую звʼязок, зокрема й з тими хлопцями, які звільнилися з військової служби. Вважаю, що свій особовий склад треба готувати до звільнення: розмовляти з хлопцями, пояснювати, що їх може чекати у цивільному житті, допомагати знайти потрібні можливості після звільнення. Наприклад, скерувати у реабілітаційний центр чи до інших закладів або фахівці, де ветерану нададуть необхідну допомогу та підтримку”, — пояснює Віталій Литвин.
У червні 2022 року Віталій Литвин отримав звання Героя України й Золоту зірку – за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Віталій Литвин на російсько-українській війні уже десять років. Попри те що його дід і батько були військовими, а дитинство минало у військовому містечку Десна на Чернігівщині, продовжувати військову династію хлопець не мав наміру — пішов навчатися у педагогічний виш на історика-правознавця.
Та війна не залишила вибору — треба було відстоювати територіальну цілісність та суверенітет своєї держави.
На захист Батьківщини став у 2014-му, коли ворог розпочав агресію у Криму та на Сході України. Спершу долучився до добровольчого 4 батальйону оперативного призначення 50 полку НГУ «Крук», а у квітні 2016-го — до 4 бригади оперативного призначення НГУ «Рубіж», де пройшов курс розвідника від досвідчених інструкторів із Канади. Віталій і нині служить офіцером відділення розвідки у цій бригаді.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, військовий перебував у Сєвєродонецьку. Його бригада здійснювала спецоперації під час оборони Рубіжного, демонструючи неймовірну відвагу та стійкість.
Про Віталія Литвина кажуть, що він із тих командирів, які не бояться брати на себе відповідальність і бути зі своїми бійцями у найбільш складних та небезпечних ситуаціях: він сам очолює групи під час операцій на позиціях ворога, займається евакуацією цивільного населення, поранених та загиблих військових із поля бою. Бо понад усе для нього — життя побратимів.
“У мене, як командира, колишніх підлеглих немає. Я з усіма підтримую звʼязок, зокрема й з тими хлопцями, які звільнилися з військової служби. Вважаю, що свій особовий склад треба готувати до звільнення: розмовляти з хлопцями, пояснювати, що їх може чекати у цивільному житті, допомагати знайти потрібні можливості після звільнення. Наприклад, скерувати у реабілітаційний центр чи до інших закладів або фахівці, де ветерану нададуть необхідну допомогу та підтримку”, — пояснює Віталій Литвин.
У червні 2022 року Віталій Литвин отримав звання Героя України й Золоту зірку – за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
Віталій Литвин на російсько-українській війні уже десять років. Попри те що його дід і батько були військовими, а дитинство минало у військовому містечку Десна на Чернігівщині, продовжувати військову династію хлопець не мав наміру — пішов навчатися у педагогічний виш на історика-правознавця.
Та війна не залишила вибору — треба було відстоювати територіальну цілісність та суверенітет своєї держави.
На захист Батьківщини став у 2014-му, коли ворог розпочав агресію у Криму та на Сході України. Спершу долучився до добровольчого 4 батальйону оперативного призначення 50 полку НГУ «Крук», а у квітні 2016-го — до 4 бригади оперативного призначення НГУ «Рубіж», де пройшов курс розвідника від досвідчених інструкторів із Канади. Віталій і нині служить офіцером відділення розвідки у цій бригаді.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, військовий перебував у Сєвєродонецьку. Його бригада здійснювала спецоперації під час оборони Рубіжного, демонструючи неймовірну відвагу та стійкість.
Про Віталія Литвина кажуть, що він із тих командирів, які не бояться брати на себе відповідальність і бути зі своїми бійцями у найбільш складних та небезпечних ситуаціях: він сам очолює групи під час операцій на позиціях ворога, займається евакуацією цивільного населення, поранених та загиблих військових із поля бою. Бо понад усе для нього — життя побратимів.
Дата публікації: 19.07.2024
0
40
---