Вознесенськ

Офіційний інтернет-портал міста

Міжнародні зв'язки

Місто Радомско (Республіка Польща) http://www.radomsko.pl/

РАДОМСКО  –  місто на півдні Лодзинського воєводства. Його площа становить 52 квадратних кілометри. Місто межує з Малопольським, Великопольським та Силезським воєводствами. Радомско розташоване у мальовничій місцевості, де рясніють ліси і тече річка Радомска.

Перша писемна згадка про  місто з’явилася у  документі 1243 року, коли князь Конрад Мазовецький видав документ, яким установив привілеї Домініканського Ордену в Плоцьку.

Радомско отримало статус міста у 1266 році. Під час з’їздів, які відбулися в Радомско, було прийнято остаточне рішення про правлячу династію. Під час правління династії Ягеллонів місто процвітало, а промисловість розвивалася переважно за рахунок торгівельних шляхів і доріг з Пилиці та Варти, що проходили через Радомско. Місцеві купці встановлювали торгівельні відносини з іншими містами, серед них  була й тодішня столиця Польщі – Краків.

Постійні війни XVII століття і слабка центральна влада сприяли занепаду міст по всій країні. Радомско було розграбоване і спалене армією найманців, відомих як Лисовчики, які поверталися з Сілезії в 1624 р. Ремесло занепало, а мешканці гинули під час епідемії тифу. Відродження Радомско почалося у XVIII столітті. Це було одне з небагатьох міст того часу, які ділилися на райони.

У 1939 - 1944 р. Радомско не оминули вторгнення фашистської Німеччини. Період Другої Світової значно заповільнив розвиток міста в усіх галузях.

У 1990 р. відбулися перші після війни вибори місцевого самоврядування (муніципальних рад).  Розвиток культурної та  спортивної сфер почав набирати обертів. Радомско стало комфортним для його мешканців і привабливим для майбутніх інвесторів. Після чергової адміністративної реформи 1999 року місто увійшло до складу Лодзинського воєводства.

За офіційними даними, станом на 2 січня 2014 року, кількість жителів, що проживають в Радомско, складала 47 266 осіб.  Радомско – восьме за кількістю населення і третє за площею місто Лодзинського воєводства, є адміністративним та економічним, освітнім та культурним центром Радомського повіту. У Радомско є Регіональний краєзнавчий музей, який налічує понад 16000 експонатів з археології, історії, етнографії та мистецтва. Наразі тут представлено експозиції «Історія Радомської землі», «Життя у селі», «З історії міста Радомско», «Мистецтво у Радомско». У музеї також є архів та науково-дослідницька бібліотека.

- Рамкова Угода підписана в м. Вознесенськ між гміною міста Радомска (Республіка Польща) та Вознесенською міською радою (Україна) від 24 серпня 2004 року.

Завантажити 
 Переглянути 

Муніципалітет Хессекуа (Південно-Африканська Республіка) http://www.hessequa.gov.za/

Муніципалітет XЕССЕКУА (до 24 червня 2005 року - муніципалітет Лангеберга) розташований у Західній Капській провінції Південної Африки. На південному заході він омивається річкою Бриде, а на сході – річкою Гуритс.

Назва муніципалітету Hessequa, що означає «народ дерев», походить від найменування племені корінних жителів кої. Муніципалітет займає площу 5733 квадратних кілометри між горами Лангеберг та Індійським океаном. На заході межує з Муніципалітетом Свеллендам, на півночі – з Канналендом, на північному сході з Оудсхорном та Муніципалітетом Моссел Бей на сході.

Муніципалітет населяє близько  52,642 осіб. 68,5% населення ідентифікує  себе «кольоровими» або «червоними», 23,2%  –  «білими»  і 7,4%  – "темношкірими африканцями" відповідно до кольору шкіри. Офіційною мовою 92.4% є африкаанс, 3.6% мешканців розмовляє англійською,  а 2,1% –  мовою коса.

У зв’язку з великою кількістю привабливих місць на території муніципалітету розвивається туризм. Гості  мають унікальну можливість насолодитися гостинністю народу та спробувати унікальні продукти найвищого ґатунку: оливки, капські вина, сири та відомий у всьому світі напій – джин фінбос. Хессекуа є ідеальним місцем для серфінгу, дайвінгу, пішохідних та велосипедних прогулянок.

- Меморандум згоди про налагодження партнерських відносин між: Ланджиберг/Муніципалітет Хессекуа (Південно-Африканська Республіка) і містом Вознесенськ (Україна) від 11 липня 2005 року.

 - Меморандум згоди про налагодження партнерських відносин між адміністрацією району Іден (Південно-Африканська республіка) та містом Вознесенськ (Україна) від 09 червня 2005 року. http://www.edendm.co.za/  

Завантажити 
 Переглянути 

Завантажити 
 Переглянути 

 

Місто Мако (Угорщина) http://mako.hu/

МАКО — місто на південному сході Угорщини в медьє Чонград біля кордону з Румунією. Розташоване на річці Марош (Муреш). Населення — 24 403 особи (2009). 95,5% населення становлять угорці, 0,8% — цигани, по 0,3% — німці і румуни, 0,2% — словаки, 0,1% — серби.

Мако розташоване в сонячному регіоні, що позитивно впливає на розвиток сільського господарства. Тут  розвинені транспортна інфраструктура (через  місто проходить європейська магістраль Е68) і туризм. Клімат теплий, літо жарке і сухе. У місті вирощують цибулю hungarikum. Саме тут проводять найбільший у Європі щорічний фестиваль цибулі. Мако є одним з найпривабливіших туристичних місць Угорщини.

Газове родовище, розташоване поблизу Мако, є найбільшим у Центральній Європі.

Угода про співробітництво Вознесенської міської ради (м. Вознесенськ Україна) та міста Мако (Угорщина) від 20 травня 2007.

Завантажити 
 Переглянути 

 

Місто Зугдіді (Республіка Грузія) http://zugdidi.mun.gov.ge/ge

ЗУГДІДІ — місто в Грузії, у регіоні Мегрелія–Гірська Сванетія. Статус міста отримало 1918 року. Розташоване за 30 кілометрів від Чорного моря, вздовж Чорноморського шосе.

До скасування Російською Імперією князівства Мінгрелія (Одиши) 1867 року Зугдіді було тут столицею. Потім місто було адміністративним центром Зугдідського повіту у складі Кутаїської губернії до 1918 року.

Між XVII-XIX століттями Зугдіді було одним з важливих політичних і культурних центрів Мегрелії і всієї Грузії. Відома Грузинська середньовічна епічна поема «Витязь у тигровій шкурі» була переписана Мамукою Тавакалашвілі тут при дворі князя Левана II Дадіані у 1646 році.

Під час Кримської війни (1853-1856) Османські війська на чолі з Омаром-Пашею захопили Зугдіді в 1855 році. Наприкінці 1855-на початку 1856 р. місто було звільнено Мегрельским військом під командуванням генерал-майора князя Грігола Дадіані. За наказом Іскендера Паші Османи пограбували, спалили і зруйнували все місто, палаци і Ботанічний сад.

Під час громадянської війни 1992-1993 років місто зазнавало значних збитків.

У 1993 році тут розташовувалася адміністрація так званого «Уряду у вигнанні».

 У 2008 році місто було тимчасово окуповане російськими військами.

Через Зугдіді проходить залізнична магістраль Сухумі — Самтредіа. На території міста є Інгурський целюлозно-паперовий комбінат, виноробний, маслобійний, консервний заводи, чайна, шовкоткацька і меблева фабрики. Багато заводів не працюють у наш час. Нині у центрі міста процвітає ресторанний та аптечний бізнес. Місцеве населення займається торгівлею та сільським господарством. Визначними місцями сьогодні тут є Зугдідська церква Влахернської Божої Матері та Палац Дадіані — родовий маєток мегрельських князів Дадіані. Палац відомий своїм садом, для створення якого правителька Мегрелії княгиня Дадіані в середині XIX ст. запросила відомих європейських садоводів та замовила з Європи рідкісні сорти рослин. Сьогодні сад Дадіані — це Зугдідський ботанічний сад.

Угода між Вознесенською міською радою (Україна) і муніципалітетом міста Зугдіді (Республіка Грузія) від 13 липня 2013 року.

Завантажити 
 Переглянути 

 

Місто Скуодас (Литва) http://www.skuodas.lt

СКУОДАС (лит. Skuodas) — місто на північному заході Литви, адміністративний центр Скуодаського району в Клайпедському повіті. Через місто протікає річка Бартува.

Перша згадка про місто у писемних джерелах сягає 1253 р. Поселення, яке проживало на території Чеклізьких земель поблизу Бартуви, отримало статус міста у 1572 р. Згодом народ заселив ще одну частину міста – правий берег річки, побудувавши там ратушу, а на центральній площі з’явилися перші торгівельні будівлі. До 1832 року місто належало родині Сапег, яка отримала його у спадок, проте з 1776 року Скуодас втратив статус міста та став прикордонним поселенням.

У 1821 році тут було побудовано євангелістсько-лютеранську церкву. У 1847 році у Скуодасі був збудований католицький храм, у якому майстри втілили риси архітектури романського Відродження.  Храм був освячений єпископом Мотеюсом  Валанчюсом.

У XIX столітті в місті проживала Єврейська громада з 4 синагогами. До 1897 року майже 2300 євреїв становили 60% населення.

У 1911 році у місті з’явилась друкарня. У 1914 році в Скуодасі було засновано парафіяльну школу. Залізниця Приекуле-Клайпеда була збудована в 1915 році.

У міжвоєнний період Скуодас налічував близько 4410 жителів. Місто славилося  взуттєвою фабрикою "Континент". У Скуодасі також був новий кінотеатр з сучасним обладнанням. Під час Другої світової війни місто зазнало значних збитків.

З 1995 року Скуодас має статус міського староства.

Сьогодні у місті  Скуодас є гімназія, початкова школа, середня та старша школа. У місті також є музей, поштове відділення, будинок культури, Центральна лікарня муніципалітету, інтернат та публічна бібліотека.

Угода між Вознесенською міською радою (Україна) та Муніципалітетом Скуодас (Республіка Литва) від 02 червня 2018 року

Завантажити 
 Переглянути 

 

фильмы бесплатно