Вознесенськ

Офіційний інтернет-портал міста

Про місто

Вознесенськ, з минулим та сьогоденням, -  він як повість зустрічей та історичних,  життєвих доріг, місто з унікальними природними краєвидами,  дивовижними та  винятковими людьми, які творять його історію, з гордістю та шаною передають від покоління до покоління героїчну історію рідного краю, багату культуру з місцевими звичаями, традиціями та сучасними здобутками.

Наш Вознесенськ – він, як і кожен з нас, має свою біографію, притаманну йому долю й історію. І подібно людським, його доля сповнена:  бурхливих подій, трагічних і яскравих водночас. Він - душа кожного з нас,  це безмежне поле, засіяне зернами історії і заквітчане людськими долями.

На перший погляд, наше місто, затишне провінційне містечко, де, майже, всі один одного знають. Але це лише на перший погляд… Вознесенськ, несхожий на будь-яке інше місто, бо  кожен куточок цієї землі – привертає вашу увагу, дивує, приваблює.

Вознесенськ - один із найчарівніших куточків України. У природі цієї землі дивною мережкою переплелись степи й ліси, сади й поля, ріки та озера.

Зачарування давниною та динамізм сучасності, затишні зелені вулиці та великі промислові підприємства, скалисті каньйони та голубі озера – все це Вознесенськ, місто, яке народжене під щасливою зіркою.

Літопис міста писався натхненно працею наших земляків різних поколінь, який багатий знаменними подіями та пам’ятними датами.  

Перші поселення на території району було засновано багато віків тому. Поблизу міста Вознесенська в передвоєнні роки знайдено кістки мамонта, виявлено рештки поселення та скарб бронзових знарядь праці сокири-кельти, серп, долото тощо, кургани скіфських часів, два поселення перших століть н.е. та римські монети II століття н.е. Буйні трави приманили до себе кочові племена скіфів-скотарів, які прийшли з-за Дону. Пізніше цю територію заселювало східнослов'янське плем'я уличів, яке під тиском печенігів було змушене покинути ці місця. В середині Х століття уличі увійшли до складу Київської Русі.

Історія нашого міста почалася в ХV столітті, коли на високій горі південної околиці сучасного Вознесенська було побудовано турецьку фортецю Чичаклей.

В той час литовські князі, скориставшись роздробленістю Золотої Орди, захопили землі між Дніпром і Дністром до Чорного моря. Для захисту від ворогів литовці починають зводити фортеці. Одне з таких укріплень князя Вітовта Соколець з’явилося на перехресті річок Південний Буг та Мертвовод на місці турецької фортеці Чичаклей.
Згодом фортеця стала форпостом польських володінь, а після тривалого штурму нею заволоділи запорізькі козаки. На прикордонних землях вздовж Південного Бугу розташувався козацький зимівник Соколи, що входив до  Бугогардівської паланки.

Запорожці мали тут переправу через Південний Буг, яка називалась Соколиною. З  1774 року у Соколах знаходилось керівництво Бузького козацького війська.

У 1789 році князь Потьомкін запропонував Катерині ІІ розбудувати Соколи  і назвати нове місто Вознесенськом. 27 січня 1795 року  було видано указ про заснування Вознесенського намісництва і будівництво його центру – Вознесенська. Проте уже в 1796 році Павло І своїм указом спершу перетворив Вознесенське намісництво на губернію, а невдовзі ліквідував її, включивши Вознесенськ як заштатне місто до Ольвіопольського повіту Новоросійської губернії. У 1817 році місто стає центром військових поселень Новоросійського краю.

У зв’язку з тим, що 8 травня 1803 року царський уряд вирішив знову поновити Бузьке козацьке військо, було прийнято рішення про проведення у червні-жовтні 1837 року Всеросійських військових маневрів у місті Вознесенську. Почалася активна розбудова міста.

Споруджувалися палаци для царя та його свити, театр (тепер- це міський Будинок культури), був закладений «казенный парк» з ротондою і басейном, штучні водопади, мініатюрний замок в стилі середньовіччя, при в’їзді в місто споруджено тріумфальні ворота.

Будував місто, висаджував парки, ліси, сади генерал Данило Олександрович Герштенцвейг, командир зведеного кавалерійського корпусу.

У центрі «казенного парка» була споруджена для  прийому царем  послів, дипломатів, керівників різних держав Європи «Царська ротонда» - альтанка. Ротонду, сферичну альтанку з 8 колонами, встановили на високому штучному пагорбі і оточили трьома кільцями терас. Легкості образу Царської  ротонди надавав білий колір. У парку, майже поряд з ротондою, знаходиться підземний хід. За переказами старожилів цей хід веде в район Мар’їного Гаю. Відкриття приурочили до приїзду імператора Миколи I.

Царська ротонда – одна з найвідоміших архітектурних пам’яток цього періоду, яка стала візитною карткою міста так найпопулярнішим місцем  Вознесенська.

На північній околиці міста  Герштенцвейг розташував штучно насаджений лісопарк, заповідне урочище Мар'їна Роща (Мар'їн Гай) на честь цариці Катерини II, адже справжнє ім'я Катерини II  - Марія Скавронська.

Побудований на той час дворцово – парковий комплекс на сьогоднішній день повністю зруйнований, але альтанку та Літню резиденцію імператора Миколи I – час пощадив та зберіг для нащадків. 

Могила генерала Герштенцвейга є однією з найдавніших могил та пам’ятників, що збереглися у Вознесенську до наших часів.

6 жовтня 1845 р. затверджено герб міста Вознесенська.

Після смерті Миколи І в 1857 році військові поселення були ліквідовані й Вознесенськ зажив тихим провінційним життям.

Після скасування кріпосницького права в місто потягнулися безземельні селяни, потроху почали створюватися промислові підприємства:  завод по ремонту сільгоспмашин, свічковий завод, соледробилка, гончарні, виноробні підприємства.

На початку ХХ століття Вознесенськ був повітовим містом і входив до складу Херсонської губернії. Як свідчить «Ведомость о числе жителей в городах Херсонской губернии» (1901р.) у Вознесенську на той час проживало 11 тисяч 297 чоловік. Купців було 41, кустарів - 115, гласних дум - 36. Діяло 6 фабрик і завод, 53 трактори і шинки, торговельна мережа нараховувала 205 лавок і 56 хлібних магазинів.

На місці нинішнього парку 1 травня був міський майдан. В 1934 році, як згадують сторожили, тут заклали парк. В центрі його опинився пам’ятник борцям за революцію, споруджений в 1924 році.

На 1938 рік: у місті діяли лікарня, поліклініка, пологовий будинок, санстанція, відкрито 10 дитячих садків і 9 шкіл. Економічний і культурний розвиток порушила війна.

6 серпня 1941 року Вознесенськ захопили німецькі загарбники. І лише на світанку 24 березня 1944 року місто було очищено від ворогів.

В перші повоєнні роки не лише  відбудовувалися зруйновані загарбниками підприємства, а й будувались нові. Щороку Вознесенськ збагачувався різними підприємствами, дитячими садками, школами. Построєні нові цехи промислового і харчового комбінатів, механізовану хлібопекарню. Місто стало все більш упорядкованим. Відбудовувались будинки, лікарня , санстанція, поліклініка.

За участю молоді були закладені нові парки та сквери. До 1950 року у Вознесенську уже працювало 10 шкіл, Будинок культури, кінотеатр, клуб залізничників, три бібліотеки. На початку 60 –х років Вознесенськ збагатився хлібозаводом, потужним м’ясокомбінатом, виноробним заводом.                      

Сьогоднішній Вознесенськ -  місто обласного значення, яке зробило значний крок на шляху оновлення всіх сфер життя, відоме не тільки в Україні, а й за її межами.  Розташоване місто у мальовничій місцині, де річка Мертвовід зливається з Південним Бугом. Важливий залізничний вузол. Через місто пролягають шосейні дороги на Київ і Миколаїв, Кривий Ріг і Одесу. Патріоти міста не без підстав називають Вознесенськ перлиною Південного краю.

Місто  прикрашають пам’ятки архітектури XVII –XVIII ст.  На сцені міського Будинку культури у 1937 році виступали: видатний російський артист Щєпкін М.С. (основоположник російської акторської школи) та видатний український актор Карпо Соленик. Виступали перед глядачами корифеї українського театру: Карпенко - Карий, Кропивницький, Сагайдачний. Зараз Будинок культури - є основним осередком культурного життя міста.

У 1985 році у Вознесенську відкрито унікальний у своєму роді  художній музей Є.А. Кібріка. Серед найбільш відомих музеїв Україні – це єдиний музей графіки. Розташовується він у самому серці міста, на вулиці Соборності, 14. Унікальні  експонати музею є результатами праці однієї людини – народного художника СРСР, Лауреата державної премії, професора Є.А. Кібріка, який народився у 1906 році у місті Вознесенську та провів тут дитячі та юнацькі роки.  В історію мистецтва Євгеній  Кібрік ввійшов як неперевершений майстер літографії, ілюстратор  книг.

У житловому масиві Болгарка збереглася велична церква Казанської ікони Пресвятої Богородиці.  Церква споруджена в 1891 році в стилі класицизму, була одним з чотирьох православних храмів міста і є єдиною, що збереглася у Вознесенську з ХVІІІ ст. до наших часів.

Місто створило умови для розвитку мотоболу та спідвею. Побудовано мототрек,  на базі якого в 1967 році, за ініціативи голови Вознесенського райкому ДОСААФ І.М. Урмана,  була створена  команда «Восход».  Вознесенськ став місцем проведення Чемпіонату Європи з мотоболу за  участю збірних команд  Німеччини, Нідерландів,  Білорусі,  Росії,  України.

У 2010 році за ініціативи  молодіжної громадської організації  міста встановлено «Камінь Кохання», священний «Камінь», який  привезено з невеличкого містечка Кани в Галілеї (Ізраїль), де Ісус благословив наречених.

У 2012 році відкрито фізкультурно-оздоровчий комплекс «Водограй». Комплекс пропонує відвідувачам : два плавальних басейни,  гідромасажери,  комфортабельні шезлонги,  сауну (фінську та турецьку), спортивну залу із сучасними професійними тренажерами, залу для занять з греко-римської боротьби, кімнату для гри у настільний теніс,  масажний кабінет,  зручний паркінг, фізіотерапевтичний кабінет. Працює кафе.

Улюблене місце відпочинку мешканців  північного житлового масиву - парк Незалежності,  прикрасою якого є : ексклюзивні авторські малі архітектурні форми в українському стилі, скейт-майданчик, «Сонячне дерево», яке акумулює енергію з сонячних панелей, слугує безкоштовною WI-FI зоною та пристроєм на сонячних батареях для зарядки мобільних телефонів та гаджетів.

Поряд з Вознесенськом розташований новий високотехнологічний перевантажувальний термінал ТОВ СП «НІБУЛОН». Компанія власними зусиллями провела днопоглиблювальні роботи на р. Південний Буг,  у результаті чого на сьогоднішній день відновлено  судноплавство.

Найкрасивіші околиці Вознесенська, які нам подаровані, звичайно ж, матінкою-природою: Актовський каньйон та Трикратський ліс.

Вознесенці  по-особливому люблять своє місто, бо відчувають щодня  його щиру і взаємну любов. Ми – єдина, велика, дружня, працьовита родина. Ми, сьогоднішні, — це історія Вознесенська завтра.  День, прожитий кожним із нас сьогодні, завтра стане історією – історією сучасності. І з того, яким був цей день, чим він був насичений, про нас судитимуть наші нащадки.

фильмы бесплатно